Ээээ, что с вами, бро? Давайте открою вам свою историю, как я купил мефедрон и поработал продавцом в магазине. Ну ладно, каюсь, это не самая стильная история, но дело в том, что наркотики - это дерзкая и красивая часть моей жизни.
Вот, сидим мы с душнилой, барыжим закладки, когда вдруг он выдает мне идею: "Чувак, а почему бы нам не пошарить в этом деле? Мы же шарим в разных областях, так что почему бы и нет?"
Ну я думаю, чем черт не шутит? Открываю Интернет, и начинаю искать свою судьбу в мире наркотиков. Натыкаюсь на темную сторону интернета, где весь этот флейм о закладках, сборе денег и снятии с ломок.
Пацаны, там было так много информации, что я просто потерялся в этом легком белом порошке.
В конце концов, я собрался с духом, иду на марихуановую вечеринку, где я знал, что могу найти парня, который занимается поставками. Вечеринка была в квартире одного из моих друзей, который обычно туда засылает битые души, чтобы забыть о своих проблемах.
Я заходил туда, как настоящий босс. Все приветствуют меня, а я смотрю на этих пацанов, которые сидят в уголке и курят свои сигареты. Я знаю, что они шарят в этой теме и готовы помочь мне.
Я подхожу к одному из них, презентую себя и начинаю поговорку. "Слушай, братан, мне нужен мефедрон. Я тут занялся этим бизнесом, и мне нужен солидный поставщик. Ты можешь помочь?" - спрашиваю я.
Парень на секунду задумывается, а потом улыбается и говорит: "Окей, чувак, я могу помочь тебе. Но будь осторожен, это не игрушка". Я киваю ему в ответ и знаю, что я на верном пути.
Немного спустя я встречаюсь с моим новым поставщиком, и мы начинаем разговоры о закупках и деньгах. Мне нужно было наладить свои связи и найти покупателей для продажи. Но даже в моих кругах это не так просто, потому что все они думают только о снятии с ломки и никак не могут прочувствовать бизнес.
Но я не боюсь трудностей, я верю в себя и в свои способности. У меня есть жажда к успеху и власти, и я поднимаюсь вверх по лестнице наркотического бизнеса.
Так я стал продавцом в магазине. Для остальных это было всего лишь хлеб насущный, но для меня - это был шанс показать всем, что я могу контролировать игру.
И вот я стою за прилавком, смотрю на своих покупателей, и знаю, что я владею их судьбой. Я готов давать им то, что им нужно, и управлять ими, как хочу.
Мой магазин стал местом, где пацаны собираются, чтобы поболтать о своих проблемах, сняться с ломок и поржать. Я стал их проводником в мире наркотиков, и каждый день я видел, как они идут ко мне за своей дозой.
Мои продажи растут с каждым днем, и я начинаю понимать, что я на верном пути к успеху. Я оказываюсь владельцем своей жизни и контролирую каждый шаг, который я делаю.
Но не все так просто, как может показаться. Все эти деньги и власть, они меня потрясают. Я вижу, как мои друзья и знакомые теряются в этом мире, и я понимаю, что это может случиться и со мной.
Но я не боюсь риска, я готов стоять на краю пропасти, чтобы почувствовать эту адреналиновую толчок.
Так что, братаны, если вы хотите узнать, как я купил мефедрон и работал продавцом в магазине, то подготовьтесь к адреналиновому путешествию. Я верю в вас, парни, и знаю, что каждый из вас может стать настоящим боссом.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |